Grammar Glamour

Victor Tregubov


"Психологи виділяють чотири типи реакції на гострий стрес. Себто, чотири способи, якими ми діємо, коли нас щось дуже шокувало чи вкурвило. І не тільки ми, а й усі тваринки.
Спочатку виділили бійку та втечу. Потім здогадалися, що є ще завмирання. Потім додали останній варіант, але лише для високосоціальних істот - підлабузництво. Англійською це все на F - fight, flight, freeze, fawn.

Справа в тому, що у росіян роки історичного досвіду виковали перевагу реакції підлабузництва, та в меншій мірі замирання. Просто тих, хто мав "бійку" вбивали, а тіх, хто "втечу" - викидали з країни. Тому реакція ватніка (основна) - підлабузництво, а реакція російського ліберала - завмирання, внутрішня еміграція, "главное самому остаться человеком".

У білорусів, наприклад, основна "замирання", підлабузництво та втеча вторинні, а от бійка мозком взагалі не сприймається.

У українців - і це теж так історично склалося - в приорітеті бійка. Ті, хто обирав інші варіанти - або гинули, або випадали з української самоідентифікації.

Тому коли Кремль по нам фігачить ракетами - там щиро сподіваються, що ми оберемо підлабузництво. Приповземо і будемо просити помилувати. Бо в них саме так і прийнято.
Але в нас навпаки. Це не означає, що ми безстрашні, це означає, що якщо нас налякати, ми переходимо до більш агресивної поведінки.

Тому українці волали білорусам "протестуйте жорсткіше", а вони не чули. Бо в них прийнято інакше.
Тому російські ліберали щиро вірять, що втягнути голову в плечі або інше місце - це правильна стратегія, а до наших зауважень ставляться як до маячні.

Просто різні типи реакції на стрес. А згори - вже обгортка з багатослівних осмислень"(с).

"Нічого спільного в нас нема".

Репер у ЗСУ.

(про шлях усвідомлення десь з 23:57)


00:00 Вступ
02:15 Хто такий Міша Правильний?
03:45 Як змінився український реп?
05:00 Просування російської музики через алгоритми
11:50 Де служить Михайло?
14:00 Враження від армії
15:50 Що треба змінити в БЗВП?
21:25 Що для тебе означає зросійщення?
31:45 Перехід Михайла на українську
33:10 Чому досі Міша, а не Михайло
34:00 Поради тим, хто хоче перейти на українську
40:35 Чи можна називати російськомовних українцями?
42:05 Моє фото у совєцькій формі
46:50 Батькам, які виховують дітей російською
49:25 Лагідна чи жорстка українізація
51:35 Чи існують хороші росіяни?
53:40 Проєкт Михайла «Додому»
57:35 Порада глядачам, які спілкуються російською
01:00:35 Питання від глядачів. Спільний трек
01:01:50 Як не «паятися» з такими важкими текстами?
01:03:40 Чи слухаєш Nord Division?
01:05:00 Грошове забезпечення
01:06:25 Пісня від України на Євробаченні
01:08:50 Як переконати друзів дерусифікуватися?
01:09:40 Чи піде Михайло в політику?


https://www.youtube.com/live/PHkCkm49z_o?si=m_8eWzFSHbM708zs

Тетяна Шевчук, 24 липня 2003 року

Зі щоденника Тетяни Шевчук (1954 р.н.), випускниці філологічного факультету Київського університету, яка у 2003 р. працювала доглядальницею в Італії:


Ми вже сьомий день як в селі, в Антоньєти, дочки моєї бабці, бо в нашій хатині в Фрозіноне роблять ремонт. Боже мій, і тут, як в Марії, матері приходиться несолодко. По-перше, кімнату для Вйоланти, якій 90 років, виділили на другому поверсі.

Я так зрозуміла, що чоловік і син Антоньєти були категорично проти, щоб бабуся жила в них аж (!) цілий тиждень. І тільки дякуючи молодій невістці Джаніні, дружині другого сина, стареньку погодились взяти. Джаніні дуже добра і запропонувала для бабусі одну з їхніх кімнат, а живуть вони на другому поверсі. Тож доводиться підніматися і спускатися наниз по кілька разів на день і витрачати на це щоразу 10 хвилин, а то й більше, бо Вйоланта в свої роки з великими труднощами ходить по сходах, вже дуже слабка.

По-друге, невже їм жаль для своєї матері шматка хліба? Я прямо страждаю, дивлячись на це все. Ну, в Марії були якісь там свої принципи щодо харчування старих, а в Антоньєти ніби ж ніяких принципів немає, а все те саме. От сьогодні питає мене, чи я їм печінку. Матері ніколи нічого не питає, ніби її не існує. Вважається, що вона їсть все, що приготують, хоч це зовсім не так: має свої смаки, як всі люд, і я намагаюсь готувати те, що їй подобається. Я сказала, що в їжі неперебірлива і печінку люблю. «Ой, – бідкається, – а для Луки (сина) зараз приготую м’ясо, бо він печінки не їсть». Сіли обідати. З’їли щоденні макарони, тоді друге – смажена печінка і салат. Вйоланта відмовляється від печінки, я зрозуміла, що вона її ніколи не любила і не їла. А Антоньєта каже до матері: «Їж, їж, це – м’ясо!», ніби насміхається. Але Вйоланта до тої печінки і не доторкнулася. І що ви думаєте? Дочка дала їй м’яса? А дзуськи. Прийшов Лука (він трохи спізнився), преспокійно з’їв своє м’ясо, величезну тарілку, а старенька сидить тут же за столом і намагається не дивитись. На макаронах її обід і закінчився. А Антоньєта ж тримає величезне хазяйство: бички, кози, віці, кролі, кури, індики, і майже щодня щось ріжуть. Крім того, Андреа (він, будучи опікуном матері, розпоряджається її грішми) дав сестрі на наше харчування на тиждень 50 євро...

А що вже говорити про бідолашних котів і собак. Які вони завжди голодні. Такі худі і нещасні, що я не можу на них дивитись. А як коти бояться людей. І це не тільки в цій сім’ї, всюди в Італії вуличні коти – істоти зовсім дикі, які ближче двох метрів до себе не підпускають. Ніхто ніколи тут кота не погладив, а щоб на руки взяти – це щось таке, як з фільму жахів. Так панічно італійці бояться заразитись і не дай бог захворіти. І ще й їх тотальне невігластво: я чула вже від двох осіб, що дихання кота отруйне!

Ось чому тут немає бродячих котів і собак. Вони просто не виживають, гинуть від голоду, бо ніхто їм нічого не дає, ні крихітки. І головне, що викидають, а не дадуть. Щоб не принаджувати, кажуть. А як же він принадиться, той кіт?.. він просто живе в дворі і все. В Алатрі я завжди крадькома збирала з тарілок курячі кісточки і залишки їжі, щоб не викидати їх в сміття, і потім, також крадькома виносила тваринам. Моя хазяйка, якби це взнала, мене, певно, одразу б звільнила, так боялась принадити якусь кішку. І це при тому, що ми жили на четвертому поверсі, а в дворі цього 8-квартирного будинку жила одна нещасна кішка... Я дуже жалію тварин і з задоволенням би працювала в притулку для бездомних собак чи кішок. Але в нашому районі, як я взнала, є лише один такий, в якомусь далекому селі, і він приватний. Звичайно, є і тут добрі люди, що люблять тварин, але боюсь, що не дуже багато.


(Тетяна Шевчук, Сім вітрів Італії. Сім років еміграції. Щоденник (Київ: ДП «Видавничий дім “Персонал”», 2015, с. 126–128)


https://assassins-cloak.dreamwidth.org/146841.html

У тимчасово окуповані Олешки Херсонської області дісталися два авто з продуктами на продаж. Перед цим два тижні постачання не відбувалося. Коштів на придбання товарів населення не має, гуманітарної допомоги людям не надають.

Про це Укрінформу повідомила законна керівниця Олешківської МВА Тетяна Гасаненко.

"Сьогодні надійшло повідомлення про те, що дві машини з продуктами якось проїхали у місто. Але це не гуманітарна місія, це підприємці, які свій товар продають. Вони вже приїжджали у місто - востаннє перед цим були перед Великоднем", – розповіла вона.

Тетяна Гасаненко вважає, що дві машини – це мізер, якщо врахувати, що у місті залишається близько 2 тисяч людей.

"Рахуємо від 1,7 тисячі до 2 тисяч дорослих людей, тобто цифра дуже різниться. Хтось когось бачив, хтось когось не бачив, хтось каже – був, хтось – не був, рахувати дуже складно. Та й певна кількість людей проживала у місті без реєстрації. Щодо неповнолітніх, то ми чітко розуміємо, що у місті залишається 47 дітей", – пояснила вона.

Начальниця МВА також додала, що люди розповідають про тіла загиблих, які ніхто не прибирає на дорогах.

Вона зазначила, що йдеться саме про Олешки, бо ситуація в різних населених пунктах громади різниться. Водночас в громаді ніде немає "стовідсоткової безпеки", оскільки йдеться про лінію бойового розмежування.

Гасаненко також каже, що до неї зверталися представники Міжнародного Червоного Хреста – розпитували про ситуацію в Олешках.

Населені пункти Олешківської громади російські війська окупували на початку повномасштабного вторгнення. Жителі Олешок повідомляють про дефіцит продуктів у місті. Омбудсман України Дмитро Лубінець зазначив, що гуманітарна катастрофа – прямий наслідок окупації та повної зневаги до людського життя. За його словами, Росія веде війну проти цивільного населення, грубо порушуючи норми міжнародного гуманітарного права. Лубінець звернувся до міжнародної спільноти: "Закликаю перейти від заяв до конкретних дій: забезпечити доступ міжнародних місій, посилити фіксацію злочинів і створити дієві механізми реагування. Люди не можуть чекати". Раніше він звернувся до уповноваженої з прав людини у РФ та до Міжнародного Комітету Червоного Хреста щодо ситуації в тимчасово окупованих Олешках.


https://vgoru.org/novini/v-okupovani-oleski-na-xersonshhini-distalisia-avto-z-produktami-ocilnicia-mva-gasanenko

Попит на дахові сонячні панелі в Європі різко зріс від початку війни в Ірані. Таким чином домогосподарства прагнуть убезпечити себе від стрімкого подорожчання електроенергії, спричиненого масштабними збоями у поставках енергоносіїв.

Збройний конфлікт спровокував різкий стрибок цін на нафту, газ і електрику, що вдарило як по бізнесу, так і по населенню, та прискорило пошук доступніших джерел енергії й способів зменшення залежності від нестабільних ринків.

Сонячна енергетика стала одним із таких рішень. За інформацією оптових постачальників обладнання "зеленої" енергетики у Німеччині, Великій Британії та Нідерландах, протягом місяця попит з боку домовласників у деяких регіонах зріс більш ніж удвічі

https://censor.net/n3612021

В Україні стартував набір на Power Women 2026 ‒ безоплатну навчальну програму для жінок, які прагнуть увійти у сферу відновлювальної енергетики та отримати нові кар’єрні можливості в одному з ключових секторів для відновлення та стійкості країни.

Програму Power Women запустили у 2025 році за участі Мінекономіки та партнерів Scatec, FMO, IFC, Swedfund та EdEra як ініціативу для розширення участі жінок в енергетичній галузі. У 2026 році до проєкту також долучилася енергетична компанія Elementum Energy.

У 2026 році програма стала ширшою ‒ до неї додали новий модуль з business development у відновлювальній енергетиці. Учасниці зможуть вивчати не лише роботу сонячних електростанцій, а й бізнес-логіку енергетичних проєктів, аналітику, безпеку праці, ролі в команді, операційні процеси, закупівлі та внутрішню взаємодію.

Минулого року понад 100 жінок подали заявки, 20 взяли участь у програмі, і 100% випускниць рекомендують її іншим.

Навчання в межах Power Women є безоплатним і включає:

онлайн-курс;
практичні завдання;
Q&A-сесії з експертами;
сесії з лідерства;
кар’єрне консультування;
виїзд на сонячну електростанцію.

За даними EdEra, курс триває близько двох місяців і охоплює 60 годин навчання. Витрати на проїзд і проживання для офлайн-частини покривають організатори.

Заявки на участь у програмі приймаються до 8 травня 2026 року, а старт навчання запланований на 24 липня 2026 року


https://censor.net/n3611599



*

Відновлювані джерела енергії торік уперше стали найбільшим джерелом електроенергії в світі
https://censor.net/n3611654

Україна відкрила перший агрохаб на африканському континенті ‒ у Республіці Гана. У межах ініціативи Food from Ukraine там запрацював Центр переробки та розподілу продовольства

https://censor.net/n3610417

Венгерский премьер не просто фанат Путина — он буквально ему подчиняется, причем относительно добровольно. Он сам говорит в разговоре с кровавым диктатором, убивающим людей вот уже пятый год в Украине, что будет помогать ему всем, чем может. А его глава МИДа, в свою очередь, мальчик на побегушках у Сергея Лаврова.

И это было бы не так страшно, если бы у Венгрии не было блокирующего права в Евросоюзе на любые инициативы. Но более того, сами венгры постоянно чувствуют на себе негативные последствия от правления Орбана. Он пытается узурпировать власть, наживается на дешевой российской нефти — при том, что для граждан страны итоговые нефтепродукты не дешевле, а иногда и дороже, чем в соседних странах, зато у Орбана появляются дворцы.


https://youtu.be/lHMJvEPXf0k?si=EETxXUVcABsQWlQw

У Львові обрали найкращу двірничку міста: Нагороду у 25 тис. грн вона вирішила переказати на ЗСУ

https://censor.net/ua/p3608270

На Харківщині під час евакуації поранених загинув український стендап-комік Артур Петров
https://censor.net/ua/n3607484


*

Стендап - Артур Петров - Екстрасенси і сільський кіт
https://youtu.be/EL-39os6uR4?si=sDWOU21BLvAgPhBL

https://ratomira.dreamwidth.org/1766390.html


В Харькове на Северной Салтовке в 16-этажке, поврежденной обстрелами, никто не живет, кроме одного дедушки 79 лет. В доме нет ни отопления (слили воду), ни воды, ни газа. Только электричество. Раньше в Харькове меньше отключали электричество, и дедушка обогревался электрическими обогревателями. Теперь отключают, и у него 9 градусов в квартире. Воду сам таскает на 9-й этаж. В видео всё рассказывает.


https://youtu.be/C5CXX_s15gY?si=337_E25sgrFTcl_E

https://youtu.be/bNDbgGnE5Wg?si=NiczfdOIw1k9Q6dx




То город-дощ, холодний і зелений
Над морем, що під парусом туману
Щодня лаштується його покинути навіки,
Прощає й робить істеричні сцени,
Як героїня історичного роману,
Б'ючись об приступці ґранітного фонтану,
Солону слину ллє на мокрі черевики.

По вінця повний кави і какао,
Як пароплав батавський, дихає й парує,
Що на Руан записаний у книги;
Дощами злитий ясно і яскраво,
То город-дощ бульвари пришвартує
Коло церков і ратуш. Рукосуї
Заметушаться, вигружаючи релігії.

То город-дощ під парусом туману,
Захований од сонця і од вітру,
В холодній непозбуваній розпуці
Проценти підсумовує старанно,
Фантоматичне обчисляє мито
По день химерний, що навіки витре
Його з реєстру східніх революцій.

1928

"Я хотіла, щоб росіяни не просунулися далі".


Каролін Нурденгріп - колишня депутатка зі Швеції, яка у 2022 році залишила політичну кар’єру в Стокгольмі і приєдналася до ЗСУ. Як після служби в піхоті та контузій жінка продовжує допомагати Україні і чому мріє жити там? Свою історію вона розповіла DW.


https://youtu.be/B68XRq09tUM?si=UXt67Ehk_LIRQOz_

Посольство Украины в Бельгии призвало отменить запланированный в Брюсселе показ российского фильма Carnet de Russie ("Записки из России") о войне в Украине.

В посольстве отметили, что показ фильма запланирован на 31 января 2026 года. Украинские дипломаты подчеркнули, что фильм является пропагандистским продуктом, который "намеренно искажает фактическую реальность войны, нивелирует сам факт агрессии, скрывает ответственность за задокументированные военные преступления и системно стирает границу между жертвой и агрессором".

Пропагандистская лента была создана после поездок в Россию и на временно оккупированные территории Украины.

В посольстве подчеркнули, что любая деятельность, проводимая на оккупированной территории без согласия украинских властей, является нарушением как украинского законодательства, так и международного права.


https://censor.net/ru/n3597751