https://gorlis-gorsky-feed.dreamwidth.org/2434633.html
https://gorlis-gorsky.livejournal.com/4131327.html


Що ви знаєте про Велике князівство Литовське?
Знаєте, що Україна була його частиною?
А що воно охоплювало мільйон квадратних кілометрів: Литву, Білорусь, більшість України, трохи Польщі, Молдови, Латвії і крайній захід росії.
Знали, що ця держава проіснувала 500 років?
І що мова наша – руська (тільки не плутайте її з російською чи церковно-слов’янською, йдеться про давню українську) - була офіційною, нею писались усі державні документи.
Та й взагалі - руська вважалась елітарною і такою, що несе культуру і науку.

А чи знали ви, що найвідомішою людиною цієї великої держави був князь Костянтин Острозький?
Його обожнювала Європа, ним захоплювались сучасники і нащадки. Його шанували королі, боялись вороги, за нього молились святі отці.

У грудні 1514 року, Вільнюс, - столиця Великого Князівства Литовського, - був свідком величного дійства: гатили з усіх гармат, били в усі дзвони, люди вигукували хвалу, коли до міста в’їжджав їхній герой - гетьман Костянтин Острозький. За ним на списах несло свою перемогу звитяжне військо, а позаду тяглось кілька тисяч переможених і полонених московитів, серед яких були воєводи, князьки і бояри.
Таким був фінал битви під Оршею.
Такою була одна з понад 60 перемог великого гетьмана Костянтина Острозького.

Орша – місто в Білорусії на березі Дніпра.
Там 500 років тому Литовське князівство дало чортів кацапам, які з властивими їм нахабством і жорстокістю, посунули асвабаждать сусідів від нормального життя, а по суті окуповувати територію Русі.
Важливо: кацапи НЕ БУЛИ Руссю. Вони були уламком Орди, напівдикими угрофінськими племенами, які дуже хотіли стати частиною цивілізованого світу.
Але єдиний спосіб це зробити, який міг народитись у їхніх головах – окуповувати, красти, відбирати силою. Власне, з того часу нічого нового у їхніх макитрах не народилось.

Тим часом, цивілізований світ обожнював великого воїна.
Острозького з захватом порівнюють з найвидатнішими полководцями античності.
Про нього складають пісні німецькі та французькі менестрелі, йому присвячують свої панегірики тогочасні поети, його порівнюють з римським полководцем Сципіоном (це той, що таки зруйнував Карфаген), з мріями про нього зітхають європейські панночки.

Костянтин Острозький. Найближча людина польсько-литовського короля Сигізмунда Старого,
Великий гетьман Князівства Литовського (це як Залужний сьогодні), один з найзаможніших людей свого часу, друга людина у найбільшій європейській державі Середньовіччя.
Тільки йому король, попри заборону будувати православні храми у Великому князівстві Литовському, дозволив зводити церкви і собори.
Тільки йому король дозволив скріплювати укази червоним королівським воском.

Він народився на Волині в середині 15 століття у родині князів Острозьких.
Костянтин проживе довге, як на свій час, життя – йому буде 70, коли він піде у кращі світи.
За свій довгий вік, він встигне багато:
• Повести за собою військо у понад 60 битв, програвши лише дві з них.
• У більшості своїх походів він битиме кацапів, які вже тоді не даватимуть спокою цивілізованому світові.
• 7 років він проведе у полоні у москві, де присягне-таки цареві, але виключно для того, щоб утекти і знову бити московитів.
• У битві під Оршею він так потрощить орків-кацапів, що вони на понад 100 років дадуть всім спокій, і не вистромлюватимуть писків зі своїх лісів.
• Під Ольшаницею на Київщині у бою проти татар звільнив 40 000 українського люду.
• Був одним з найзаможніших людей Великого князівства Литовського (у власності мав 1300 сіл, 100 міст і 40 замків).
• Будував церкви, школи для дітей, притулки для безхатьків, забезпечував своє військо найкращим озброєнням.

Але! Не Костянтин, а син його Василь-Костянтин заснував Острозьку Академію.
Великий гетьман Литовського князівства Костянтин Острозький був першим українським націоналістом.
Він принципово говорив українською всюди і з усіма, він молився своєю мовою у своїй церкві своєму Богові.
Він міг би жити у Вільнюсі, але понад усе любив свій Острог.
Він розумів, що діти його землі повинні вчитись своєю мовою і знати своїх героїв, тому будував школи, де здобували освіту юні русичі. І головне - він люто і відчайдушно воював з усіма, хто простягав руки до його рідної землі.

Саме тому кацапи викреслили його з нашої пам’яті на майже півтисячі років.
Саме тому ми майже нічого не знаємо про ту добу і про велич нашої нації, історія державності якої тісно пов’язана з Європою, а не з дикими племенами, які кричать про “адіннарод”.
О.Євчук

--- https://odarka.dreamwidth.org/1248.html ---


Давайте я расскажу вам добрую историю под хорошее настроение.
Все началось с того, что меня пару недель назад отстранили от волонтерской работы в отеле, потому что я не сдержалась и наорала на нескольких бюрократов в гементе. Отстранила меня, что бы вы понимали всю драму ситуации, моя собственная сестра Анна-Ханеле, которая сказала "Дашечка, ты мне портишь все отношения с бюрократами, посиди дома, подумай над своим поведением!" Ну я подумала, не так что бы сильно и решила делать что-то другое.
А надо сказать что моё волонтерство очень подходит мне, потому что тупо много всего делать и мозги заняты.
Поэтому я решила найти что то такое же, но полегче, а то Аня сказала, что отстранили меня на неделю, потом опять можно орать, работать с людьми.

У меня есть подруга, Маша из Амстердама. И Маша со своими друзьями придумала офигительнуй чатбот канал в телеграмме, куда могут обратится все беженцы с конкретной просьбой. Ну например. Я Маруся, у меня есть трое детей и мне нужны памперсы размера 3. В этот момент администратор выносит ее заявку на общий канал, и все кто хочет может сказать администратору, я забираю эту заявку и куплю памперсы для Маруси.
В общем пошла я листать телеграм канал. И нахожу обьявление. "Здравствуйте, мы из Харьковской области, у меня есть сын, и сыну через 2 недели исполняется 12 лет. И я бы очень хотела бы подарить ему какой-нибудь подарок!"
и тут я думаю, да! это мое! У меня лежит в бол.ком (большой магазин интернетовский в Голландии) давнишний подарочный сертификат, я на него куплю лего и мальчику приятно и моя карма почищена.
Пишу,что забираю заявку и пишу маме. Здравствуйте, я бы хотела вашему мальчику купить подарок, какое лего ему нравится.
На что мне мама отвечает. Здравствуйте, спасибо огромное, но мальчик в лего не играет у нас.
Ничего думаю, бол.ком большой. А во что он играет? спрашиваю
Наш мальчик очень любит разных насекомых и рептилий, говорит мне мама
Я тут же нахожу на сайте увеличительное стекло и ящик для биолога любителя. Такое спрашиваю подойдет.
Ой, да, говорит она, это было бы здорово. Он очень скучает за своими тараканами.
я, уже практически нажавшая на купить, спрашиваю че за тараканы.
Понимаете, говорит мама, у нас дома, в Харьковской области, было четыре мадагаскарских таракана. Он их обожал.
тараканы, переспрашиваю я
ну да. Они такие миленькие, но остались дома, сейчас муж за ними там ухаживает, вот сын за ними скучает очень.
И тут у меня возникает мысль.
А давайте , говорю, мы поищем ему тут этих самых тараканов.
Ух ты, говорит мама, это было бы здорово!
Но, говорю я, я не знаю или найду, но постараюсь. Но вот мальчику пока бак террариум для его тараканов. Я ж говорю, сертификат на боле.

И пошла я искать тараканов.
Позвонила в магазин один. Есть у нас, говорят мне, живые тараканы, конечно конечно. 2.50 за 10 штук. А они с Мадагаскара? спрашиваю я. Неа, говорят, они обыкновенные, для еды животных предназначенные. Мадагаскарских тараканов найти очень тяжело, потому что их на еду не выращивают, только для хоббистов специально. Да, говорю, у нас есть хоббист! 12 лет! где купить тараканов?
Подсадила на поиск Надю из Амстердама. Она же всегда хвасталась, что может найти в сети все, вот, ищи тараканов.
Наконец мне в одном магазине говорят. У нас тараканов нет, только вчера вот последнего продали, но в это воскресенье в городе задницамира будет европейская выставка для любителей насекомых и там точно, точно должны быть тараканы!
О, думаю да. Пишу маме мальчика. Здравствуйте, я не забыла про тараканов. вот тут будет выставка, может мальчик захочет туда поехать и заодно выбрать себе таракаш? Ой, говорит мама, да-да, конечно, мы за! А как туда добираться?
Ну, я пошла искать, нашла что ехать мальчику надо будет сначала 3 часа туда по буеракам рекам ракам и три часа обратно. Рассказываю маме, вот говорю маршрут. Мама вздыхает и говорит "мы не сможем, это далеко, 4 пересадки, на языке не говорим, давайте уже без тараканов"
ну, ладно, говорю.
и бросаю ссылку на выставке Кате, сестре моей. И тут надо сказать что племянник мой Беня, хороший мальчик, увлекается тоже биологией и летающими разными тварями, типа комаров и мухами. Вот говорю, Катя, держи выставку для хоббистов, может Беня захочет с тобой туда сьездить и посмотреть на тварье разное.
ну и как бы на неделю все забываю.
И тут мне в воскресенье приходит от Кати вотсапп. Тебе, спрашивает, нужны еще тараканы мадагаскарские? Тут мужик продает.
Да, конечно, кричу я, бери их!
Катя говорит, отлично, я тебе их счас домой привезу.
Нет, нет, говорю я, Катечка не надо мне тараканов на дом. Ты спроси или их можно отослать по почте? Мы тогда этому мальчику тараканов на дом пошлем!
Да, говорит можно, но их надо брать несколько, одному будет скучно! Бери, говори, не допустим скуки у тараканов.

Вообщем расплатились, отослали, через неделю приходят тараканы.
Мама мне пишет. Пришли, пришли наши мадагаскарские тараканы! Аж целых 12 штук!
я аж подавилась. Как 12?
да, говорит, я тоже думала, будет максимум два.
ну я, как бы тоже.
но, говорит мама, мальчик отказывается отдавать лишних тараканов куда либо, сказал что всех будет лелеять, тем более что в террариуме им места хватит! а потом когда мы домой поедем, мы их с собой возьмем, к нашим украинским мадагаскарским тараканам, и будет у нас мадагаскарский тараканний интернационал!
Только есть проблема, говорит мама. У нас тут дирекция приходила, и сказала, что тараканы в пансионе запрещены. но мы им обьяснили и дали почитать, что это не простые тараканы, а мадагаскарские! в общем они думают.

Вчера мама сказала, что дирекция молчит, мальчик в восторге, 12 тараканов танцуют от счастЬя.

12 тараканов на 12-летие, это же как здорово вы придумали, говорит мне мама.
Это не я, говорю, это хозяин на выставке наверное решил чем больше тем лучше.
А еще у меня в телефоне сейчас много фотографий тараканов. разных.

вот такая вот классная история.
а на самом деле, голландцы, ссылка на ботчат вот здесь: https://t.me/freerussianl_important
может и вы найдете там своего таракана:) А если честно, то помогать вот так вот точечно, очень здорово. Знакомишься с людьми, поддерживаешь их, они поддерживают тебя.

Давайте просто делится маленьким счастьем. 12 тараканов обошлись мне в деньгах как 2 пакета с памперсами, а счастья у ребенка полные штаны!

https://audioknigi.club/dyachenko-marina-i-sergey-vedmin-vek

Відьомська доба (оригінальна назва — рос. Ведьмин век) — роман українських письменників Марини та Сергія Дяченків.

Чистая ватра поднимется до неба, и тогда на несколько коротких часов человек окажется в безопасности. Потом огонь прогорит — и надо будет до утра сторожить горячие угли, чтобы та не явилась…

Оскільки книгу писали Дяченки, то необов'язково навіть слухати це українською, щоб відчути, наскільки це наше і своє. Там ще у пролозі згадується бартка*, там знайомі й зрозумілі нам назви для нечісті та імена для героїв. Бо звідки ось Івга? А то ж просто Євгенія, але з тутешньою специфікою звучання.

И он шагнул вперед, сжимая белыми пальцами бесполезную сейчас бартку. Что за дело лесному Чугайстру до изящного топорика, до его острого лезвия… Люди знают лишь один способ остановить Чугайстра. Ненадолго…

І ця специфіка проникає всюди. І у палац Інквізиції, якому хтозна скільки сотен років. І у смерековий ліс, в якому ми опиняємось напочатку.

И человек шагнул снова, развел руки приглашающим широким жестом:
— Потанцуем? Потанцуем, дядьку?

https://audioknigi.club/dyachenko-marina-i-sergey-vedmin-vek

Начитано російською, професійно, голос жіночий, голос чоловічий і обидва — саме те, що треба. Мені чомусь подобається, що світ, показаний у книзі, цілком такий, як у нас тут. Ну, ще герцог є, нечість усіляка трапляється, а так - все те саме.

А ще (окрім всього іншого) це книга про шляхетність. Не дуже її вміють показати у наш час, але ось тут - вийшло.

-----------
*Бартка, топірець (чеськ. і словац. valaska, угор. fokos, пол. ciupaga, rabanica, uobuszek, cekanka, рум. baltag) — гостра вузьконоса сокира з маленьким тупим обухом (молоточком), обладнана довгим держаком. Поширена серед мешканців Карпатських гір: українців (гуцулів, бойків, лемків), гуралів, румунів. Довжина такого інструмента складає від 35 до 150 сантиметрів залежно від необхідності для використання.