Grammar Glamour

https://gorlis-gorsky-feed.dreamwidth.org/2434633.html
https://gorlis-gorsky.livejournal.com/4131327.html


Що ви знаєте про Велике князівство Литовське?
Знаєте, що Україна була його частиною?
А що воно охоплювало мільйон квадратних кілометрів: Литву, Білорусь, більшість України, трохи Польщі, Молдови, Латвії і крайній захід росії.
Знали, що ця держава проіснувала 500 років?
І що мова наша – руська (тільки не плутайте її з російською чи церковно-слов’янською, йдеться про давню українську) - була офіційною, нею писались усі державні документи.
Та й взагалі - руська вважалась елітарною і такою, що несе культуру і науку.

А чи знали ви, що найвідомішою людиною цієї великої держави був князь Костянтин Острозький?
Його обожнювала Європа, ним захоплювались сучасники і нащадки. Його шанували королі, боялись вороги, за нього молились святі отці.

У грудні 1514 року, Вільнюс, - столиця Великого Князівства Литовського, - був свідком величного дійства: гатили з усіх гармат, били в усі дзвони, люди вигукували хвалу, коли до міста в’їжджав їхній герой - гетьман Костянтин Острозький. За ним на списах несло свою перемогу звитяжне військо, а позаду тяглось кілька тисяч переможених і полонених московитів, серед яких були воєводи, князьки і бояри.
Таким був фінал битви під Оршею.
Такою була одна з понад 60 перемог великого гетьмана Костянтина Острозького.

Орша – місто в Білорусії на березі Дніпра.
Там 500 років тому Литовське князівство дало чортів кацапам, які з властивими їм нахабством і жорстокістю, посунули асвабаждать сусідів від нормального життя, а по суті окуповувати територію Русі.
Важливо: кацапи НЕ БУЛИ Руссю. Вони були уламком Орди, напівдикими угрофінськими племенами, які дуже хотіли стати частиною цивілізованого світу.
Але єдиний спосіб це зробити, який міг народитись у їхніх головах – окуповувати, красти, відбирати силою. Власне, з того часу нічого нового у їхніх макитрах не народилось.

Тим часом, цивілізований світ обожнював великого воїна.
Острозького з захватом порівнюють з найвидатнішими полководцями античності.
Про нього складають пісні німецькі та французькі менестрелі, йому присвячують свої панегірики тогочасні поети, його порівнюють з римським полководцем Сципіоном (це той, що таки зруйнував Карфаген), з мріями про нього зітхають європейські панночки.

Костянтин Острозький. Найближча людина польсько-литовського короля Сигізмунда Старого,
Великий гетьман Князівства Литовського (це як Залужний сьогодні), один з найзаможніших людей свого часу, друга людина у найбільшій європейській державі Середньовіччя.
Тільки йому король, попри заборону будувати православні храми у Великому князівстві Литовському, дозволив зводити церкви і собори.
Тільки йому король дозволив скріплювати укази червоним королівським воском.

Він народився на Волині в середині 15 століття у родині князів Острозьких.
Костянтин проживе довге, як на свій час, життя – йому буде 70, коли він піде у кращі світи.
За свій довгий вік, він встигне багато:
• Повести за собою військо у понад 60 битв, програвши лише дві з них.
• У більшості своїх походів він битиме кацапів, які вже тоді не даватимуть спокою цивілізованому світові.
• 7 років він проведе у полоні у москві, де присягне-таки цареві, але виключно для того, щоб утекти і знову бити московитів.
• У битві під Оршею він так потрощить орків-кацапів, що вони на понад 100 років дадуть всім спокій, і не вистромлюватимуть писків зі своїх лісів.
• Під Ольшаницею на Київщині у бою проти татар звільнив 40 000 українського люду.
• Був одним з найзаможніших людей Великого князівства Литовського (у власності мав 1300 сіл, 100 міст і 40 замків).
• Будував церкви, школи для дітей, притулки для безхатьків, забезпечував своє військо найкращим озброєнням.

Але! Не Костянтин, а син його Василь-Костянтин заснував Острозьку Академію.
Великий гетьман Литовського князівства Костянтин Острозький був першим українським націоналістом.
Він принципово говорив українською всюди і з усіма, він молився своєю мовою у своїй церкві своєму Богові.
Він міг би жити у Вільнюсі, але понад усе любив свій Острог.
Він розумів, що діти його землі повинні вчитись своєю мовою і знати своїх героїв, тому будував школи, де здобували освіту юні русичі. І головне - він люто і відчайдушно воював з усіма, хто простягав руки до його рідної землі.

Саме тому кацапи викреслили його з нашої пам’яті на майже півтисячі років.
Саме тому ми майже нічого не знаємо про ту добу і про велич нашої нації, історія державності якої тісно пов’язана з Європою, а не з дикими племенами, які кричать про “адіннарод”.
О.Євчук

https://dovidka.biz.ua/chomu-yaroslava-nazivali-testem-yevropi

Великим київським князем став Ярослав Володимирович, який правив з 1019 року по 1054рік. Його прозвали за розум і вченість Мудрим. Але не тільки таке прізвисько мав Ярослав Володимирович. За свою зовнішньополітичну активність та зв’язки його ще називали тестем Європи.

Чому Ярослава називали тестем Європи? А річ ось у чому.

Свою успішну зовнішню політику Ярослав Мудрий ґрунтував не тільки на застосуванні збройних сил та зброї, а на дипломатичній діяльності. Вона, в свою чергу, міцно спиралась на династичні родинні зв’язки та шлюби – його діти та близькі родичі вступали в шлюб з першими особами (правителями) інших країн.

Так, наприклад, довга трирічна війна Київської Русі з Візантією завершилася примиренням та шлюбом сина Ярослава Володимировича Всеволода з донькою імператора візантійського Костянтина ІХ Мономаха – Анастасією.
Пізніше їхній син, онук Ярослава, Володимир Всеволодович, успадкує від візантійського діда своє прізвисько Мономах.

Що стосується самої особистості Ярослава, то він мав шлюб з донькою шведського короля – Інгігердою.

Син норвезького короля на ім’я Гарольд Сміливий одружився з донькою Ярослава Єлизаветою.
Інша дочка мудрого правителя, Анастасія Ярославна, стала дружиною угорського короля Андріана І.
Освічена та талановита донька Анна вийшла заміж за французького короля Генріха І та після його смерті деякий час мудро управляла країною.

Польський король Казимир І Відновлювач також мав родинні зв’язки з Ярославом Мудрим – він був одружений на сестрі київського князя – Марії-Доброгніві.

Скандал у Львівському медичному: ректор Зіменковський радив студентці "повіситися" і жартував, що жінка-хірург його "заріже". ВIДЕО


Під час розподілу студентів Львівського національного медичного університету до інтернатури адміністрація закладу дозволила собі образливі та сексистські жарти й знущалася з прізвищ студентів.

Відео розподілу опублікували студенти в соцмережах.
Скандальні висловлювання собі дозволив, як повідомляють студенти, ректор Борис Зіменковський.
От деякі з його висловлювань.

- Волкодав Софія Олександрівна... Ох і фамілія! ... З таким прізвищем - до дітей?
- Вона вийде заміж!
- Я жартую.

Далі про студентку, яка обрала своєю спеціалізацією хірургію:

- Жінка, а хоче різати... Сумне... Я би такої знати не хотів...
- А якби рибу фарширувала?
- Та, рибу! А якби мене заріже вночі?

Ще одній студентці на питання, що їй робити з розподілом, ректор порадив "повіситися".


Студентка Марія Грищук пише, що цьогоріч в університеті виникли організаційні проблеми з розподілом до інтернатури. Заклад вищої освіти не зміг вчасно домовитися з МОЗ, не визначив, скільки часу студенти мають на прийняття рішення, перемішав рейтингові списки студентів спеціальностей "медицина" та "педіатрія". Коли студенти під час розподілу намагалися задати адміністрації питання про ці непорозуміння, декан медичного факультету №2 Олександр Надрага примусово вимикав їм мікрофони, твердить Грищук.


Джерело: https://censor.net/ua/v3425767

Мне вот действительно интересно... эти преподаватели (!) в высшем (!!) учебном заведении действительно настолько идиоты, что верят, будто их распоряжение удалить ролик из Интернета может иметь какую-то силу?!

А дождь или снег они запретить не пробовали? или у них Земля еще плоская в голове? или они головой не пользуются?

2023-й год на дворе и эти люди пытаются кого-то чему-то учить...

https://youtu.be/kpFZo66R4L8


https://youtu.be/gS3bAHk4Q20


https://youtu.be/USLF_z6w34k

Victor Tregubov


"Психологи виділяють чотири типи реакції на гострий стрес. Себто, чотири способи, якими ми діємо, коли нас щось дуже шокувало чи вкурвило. І не тільки ми, а й усі тваринки.
Спочатку виділили бійку та втечу. Потім здогадалися, що є ще завмирання. Потім додали останній варіант, але лише для високосоціальних істот - підлабузництво. Англійською це все на F - fight, flight, freeze, fawn.

Справа в тому, що у росіян роки історичного досвіду виковали перевагу реакції підлабузництва, та в меншій мірі замирання. Просто тих, хто мав "бійку" вбивали, а тіх, хто "втечу" - викидали з країни. Тому реакція ватніка (основна) - підлабузництво, а реакція російського ліберала - завмирання, внутрішня еміграція, "главное самому остаться человеком".

У білорусів, наприклад, основна "замирання", підлабузництво та втеча вторинні, а от бійка мозком взагалі не сприймається.

У українців - і це теж так історично склалося - в приорітеті бійка. Ті, хто обирав інші варіанти - або гинули, або випадали з української самоідентифікації.

Тому коли Кремль по нам фігачить ракетами - там щиро сподіваються, що ми оберемо підлабузництво. Приповземо і будемо просити помилувати. Бо в них саме так і прийнято.
Але в нас навпаки. Це не означає, що ми безстрашні, це означає, що якщо нас налякати, ми переходимо до більш агресивної поведінки.

Тому українці волали білорусам "протестуйте жорсткіше", а вони не чули. Бо в них прийнято інакше.
Тому російські ліберали щиро вірять, що втягнути голову в плечі або інше місце - це правильна стратегія, а до наших зауважень ставляться як до маячні.

Просто різні типи реакції на стрес. А згори - вже обгортка з багатослівних осмислень"(с).

https://audioknigi.club/dyachenko-marina-i-sergey-vedmin-vek

Відьомська доба (оригінальна назва — рос. Ведьмин век) — роман українських письменників Марини та Сергія Дяченків.

Чистая ватра поднимется до неба, и тогда на несколько коротких часов человек окажется в безопасности. Потом огонь прогорит — и надо будет до утра сторожить горячие угли, чтобы та не явилась…

Оскільки книгу писали Дяченки, то необов'язково навіть слухати це українською, щоб відчути, наскільки це наше і своє. Там ще у пролозі згадується бартка*, там знайомі й зрозумілі нам назви для нечісті та імена для героїв. Бо звідки ось Івга? А то ж просто Євгенія, але з тутешньою специфікою звучання.

И он шагнул вперед, сжимая белыми пальцами бесполезную сейчас бартку. Что за дело лесному Чугайстру до изящного топорика, до его острого лезвия… Люди знают лишь один способ остановить Чугайстра. Ненадолго…

І ця специфіка проникає всюди. І у палац Інквізиції, якому хтозна скільки сотен років. І у смерековий ліс, в якому ми опиняємось напочатку.

И человек шагнул снова, развел руки приглашающим широким жестом:
— Потанцуем? Потанцуем, дядьку?

https://audioknigi.club/dyachenko-marina-i-sergey-vedmin-vek

Начитано російською, професійно, голос жіночий, голос чоловічий і обидва — саме те, що треба. Мені чомусь подобається, що світ, показаний у книзі, цілком такий, як у нас тут. Ну, ще герцог є, нечість усіляка трапляється, а так - все те саме.

А ще (окрім всього іншого) це книга про шляхетність. Не дуже її вміють показати у наш час, але ось тут - вийшло.

-----------
*Бартка, топірець (чеськ. і словац. valaska, угор. fokos, пол. ciupaga, rabanica, uobuszek, cekanka, рум. baltag) — гостра вузьконоса сокира з маленьким тупим обухом (молоточком), обладнана довгим держаком. Поширена серед мешканців Карпатських гір: українців (гуцулів, бойків, лемків), гуралів, румунів. Довжина такого інструмента складає від 35 до 150 сантиметрів залежно від необхідності для використання.