Grammar Glamour

ІСТОРИКИ АФЕРИСТИ, СЛУЖБА В АЗОВІ, СЕРІАЛ ДЛЯ НЕТФЛІКС / ІСТОРІЯ ВІД ІМЕНІ Т.Г.ШЕВЧЕНКА

https://youtu.be/UsN5eSSXn7A

https://youtu.be/6zvjX7opH2c

Тут змішані 4 вірша Т.Г. Шевченка:

"Минають дні, минають ночі",
"мені однаково",
"То так і я тепер пишу",
"Думи мої, думи мої, Ви мої єдині..."

*

Минають дні, минають ночі,
Минає літо, шелестить
Пожовкле листя, гаснуть очі,
Заснули думи, серце спить,
І все заснуло, і не знаю,
Чи я живу, чи доживаю,
Чи так по світу волочусь,
Бо вже не плачу й не сміюсь...

Мені однаково, чи буду
Я жить в Україні, чи ні.
Чи хто згадає, чи забуде
Мене в снігу на чужині
- Однаковісінько мені.
В неволі виріс між чужими,
І, неоплаканий своїми,
В неволі, плачучи, умру,
І все з собою заберу
- Малого сліду не покину
На нашій славній Україні,
На нашій - не своїй землі.
I не пом'яне батько з сином,
Не скаже синові: - Молись.
Молися, сину: за Вкраїну
Його замучили колись.
- Мені однаково, чи буде
Той син молитися, чи ні...
Та не однаково мені,
Як Україну злії люди
Присплять, лукаві, і в огні
Її, окраденую, збудять...
Ох, не однаково мені.

То так і я тепер пишу:
Папір тілько, чорнило трачу...
А перш! Єй-богу, не брешу!
Згадаю що чи що набачу,
То так утну, що аж заплачу.
І ніби сам перелечу
Хоч на годину на Вкраїну,
На неї гляну, подивлюсь,

Думи мої, думи мої,
Ви мої єдині,
Не кидайте хоч ви мене
При лихій годині.
Прилітайте, сизокрилі
Мої голуб'ята,
Із-за Дніпра широкого
У степ погуляти
З киргизами убогими.
Вони вже убогі,
Уже голі... Та на волі
Ще моляться богу.
Прилітайте ж, мої любі,
Тихими речами
Привітаю вас, як діток,
І заплачу з вами.

--- https://blogs.pravda.com.ua/authors/haran/62dd5f845672d/ ---


Ось танк,
У якого поцілив Гриць.

А онде моск@ль, на солярці копче́ний,
Лежить горілиць, існування зрече́ний
При танку,
в якого поцілив Гриць.

А це українська родюча земля,
Що вже поглинає того мocк@ля,
Хоч він недостатньо з боків пропече́ний,
Безглуздої долі своєї зрече́ний
При танку,
в якого поцілив Гриць.

А он Байрактар – чудасія, та й годі,
Полине за обрій, та й стане в нагоді
Родючій святій українській землі
Поглинути ще зо два-три мocк@лі,
Що онде лежать, потовче́ні й копче́ні,
Втупи́вши баньки в небеса нескінченні
При танку,
в якого поцілив Гриць.

Ось воїн сміливий, крізь темінь і хмару
Приборкує тамту летючу примару,
Що стане в нагоді родючій землі
Найшвидше поглинути всі мocк@лі,
Що тутки приперлися, глузду зрече́ні
І онде лежать, на солярці печені,
Згубивши пістолі, Гундяєм свячені
При танку,
в якого поцілив Гриць.

А ось волонтер – біля пункту склотари
Набрав грошенят ще на три Байрактари,
Щоб там, де Орди розбиваються тучі
Частіш сновигали примари летючі,
Стаючи в нагоді священній землі
Поглинуть набридливі ті мocк@лі:
Кручені, мочені, товчені, копчені,
Безглуздої долі своєї зречені
При танках,
в якії поцілив Гриць.

А ось українець – без сну та спочину
Несе волонтеру тому копійчину,
Що нині, з примовками і матюками
Пакує і пре клумаки з ніштяками
Сміливим бійцям, що крізь темінь та хмари,
Приборкавши хижі летючі примари
Родючість підвищують рідній землі,
Що майже поглинула ті мocк@лі,
Що сунули, порчені і нескінченні
І осьде лежать, потовчені й печені
При танках,
в якії поцілив Гриць.

Ген бабця Європа з виделкою в сраці
До сліз співчуває тому небораці,
Що ки́дає гріш за грошем волонтеру
Який крізь багнюку та хвилі етеру
Все тягне гаразди бійцям, що за хмари
Шлють зграя за зграєю хижі примари
У поміч святій українській землі
Поглинути швидше всі ті мocк@лі
Що перли, приречені і нескінченні
А нині лежать, потовчені й печені
Харошімі руськімі бути навчені
При танках,
в якії поцілив Гриць.