Реконкіста

Реконкіста (від ісп. Reconquista, «відвоювання») — історіографічний термін для позначення військових кампаній християнських королівств проти мусульман 722—1492 років на Піренейському півострові.

Після падіння Західної Римської імперії більша частина півострова знаходилася під владою Вестготського королівства, яке протягом 711—718 років було завойоване арабами.

Початком Реконкісти є битва при Ковадонзі, а закінченням падіння Гранади. Вперше термін «Реконкіста» з'явився у французьких дослідженнях Нового часу і звідти був запозичений іспанською історіографією.

* * *

Реконкиста (исп. и порт. Reconquista — отвоёвывание) — длительный процесс отвоёвывания пиренейскими христианами — в основном испанцами и португальцами — земель на Пиренейском полуострове, занятых маврскими эмиратами.

Реконкиста началась сразу же после завоевания большей части Пиренейского полуострова арабами в первой половине VIII века. Она шла с переменным успехом, что было связано с феодальными распрями, заставлявшими пиренейских христианских властителей сражаться друг с другом, а также со своими мятежными вассалами. Это в ряде случаев вынуждало христианских правителей заключать временные союзы с мусульманами. С другой стороны, раздоры существовали и среди арабских князей, которые в ходе борьбы за власть обращались за помощью к христианам.

Во время Крестовых походов борьба против мавров воспринималась как борьба за весь христианский мир. Для борьбы с маврами были созданы рыцарские ордены по образцу тамплиеров, Папство призывало европейских рыцарей к борьбе с сарацинами на Пиренейском полуострове.

Завершилась реконкиста в 1492 году, когда Фердинанд II Арагонский и Изабелла I Кастильская изгнали последнего мавританского властителя с Пиренейского полуострова. Они объединили бо́льшую часть Испании под своей короной (Королевство Наварра было включено в состав Испании в 1512 году).

Князь Костянтин Острозький давав неслабих чортів московитам, тому й викреслили його з історії

https://gorlis-gorsky-feed.dreamwidth.org/2434633.html
https://gorlis-gorsky.livejournal.com/4131327.html


Що ви знаєте про Велике князівство Литовське?
Знаєте, що Україна була його частиною?
А що воно охоплювало мільйон квадратних кілометрів: Литву, Білорусь, більшість України, трохи Польщі, Молдови, Латвії і крайній захід росії.
Знали, що ця держава проіснувала 500 років?
І що мова наша – руська (тільки не плутайте її з російською чи церковно-слов’янською, йдеться про давню українську) - була офіційною, нею писались усі державні документи.
Та й взагалі - руська вважалась елітарною і такою, що несе культуру і науку.

А чи знали ви, що найвідомішою людиною цієї великої держави був князь Костянтин Острозький?
Його обожнювала Європа, ним захоплювались сучасники і нащадки. Його шанували королі, боялись вороги, за нього молились святі отці.

У грудні 1514 року, Вільнюс, - столиця Великого Князівства Литовського, - був свідком величного дійства: гатили з усіх гармат, били в усі дзвони, люди вигукували хвалу, коли до міста в’їжджав їхній герой - гетьман Костянтин Острозький. За ним на списах несло свою перемогу звитяжне військо, а позаду тяглось кілька тисяч переможених і полонених московитів, серед яких були воєводи, князьки і бояри.
Таким був фінал битви під Оршею.
Такою була одна з понад 60 перемог великого гетьмана Костянтина Острозького.

Орша – місто в Білорусії на березі Дніпра.
Там 500 років тому Литовське князівство дало чортів кацапам, які з властивими їм нахабством і жорстокістю, посунули асвабаждать сусідів від нормального життя, а по суті окуповувати територію Русі.
Важливо: кацапи НЕ БУЛИ Руссю. Вони були уламком Орди, напівдикими угрофінськими племенами, які дуже хотіли стати частиною цивілізованого світу.
Але єдиний спосіб це зробити, який міг народитись у їхніх головах – окуповувати, красти, відбирати силою. Власне, з того часу нічого нового у їхніх макитрах не народилось.

Тим часом, цивілізований світ обожнював великого воїна.
Острозького з захватом порівнюють з найвидатнішими полководцями античності.
Про нього складають пісні німецькі та французькі менестрелі, йому присвячують свої панегірики тогочасні поети, його порівнюють з римським полководцем Сципіоном (це той, що таки зруйнував Карфаген), з мріями про нього зітхають європейські панночки.

Костянтин Острозький. Найближча людина польсько-литовського короля Сигізмунда Старого,
Великий гетьман Князівства Литовського (це як Залужний сьогодні), один з найзаможніших людей свого часу, друга людина у найбільшій європейській державі Середньовіччя.
Тільки йому король, попри заборону будувати православні храми у Великому князівстві Литовському, дозволив зводити церкви і собори.
Тільки йому король дозволив скріплювати укази червоним королівським воском.

Він народився на Волині в середині 15 століття у родині князів Острозьких.
Костянтин проживе довге, як на свій час, життя – йому буде 70, коли він піде у кращі світи.
За свій довгий вік, він встигне багато:
• Повести за собою військо у понад 60 битв, програвши лише дві з них.
• У більшості своїх походів він битиме кацапів, які вже тоді не даватимуть спокою цивілізованому світові.
• 7 років він проведе у полоні у москві, де присягне-таки цареві, але виключно для того, щоб утекти і знову бити московитів.
• У битві під Оршею він так потрощить орків-кацапів, що вони на понад 100 років дадуть всім спокій, і не вистромлюватимуть писків зі своїх лісів.
• Під Ольшаницею на Київщині у бою проти татар звільнив 40 000 українського люду.
• Був одним з найзаможніших людей Великого князівства Литовського (у власності мав 1300 сіл, 100 міст і 40 замків).
• Будував церкви, школи для дітей, притулки для безхатьків, забезпечував своє військо найкращим озброєнням.

Але! Не Костянтин, а син його Василь-Костянтин заснував Острозьку Академію.
Великий гетьман Литовського князівства Костянтин Острозький був першим українським націоналістом.
Він принципово говорив українською всюди і з усіма, він молився своєю мовою у своїй церкві своєму Богові.
Він міг би жити у Вільнюсі, але понад усе любив свій Острог.
Він розумів, що діти його землі повинні вчитись своєю мовою і знати своїх героїв, тому будував школи, де здобували освіту юні русичі. І головне - він люто і відчайдушно воював з усіма, хто простягав руки до його рідної землі.

Саме тому кацапи викреслили його з нашої пам’яті на майже півтисячі років.
Саме тому ми майже нічого не знаємо про ту добу і про велич нашої нації, історія державності якої тісно пов’язана з Європою, а не з дикими племенами, які кричать про “адіннарод”.
О.Євчук